Осінь, подружка щира осінь.
Неба глибокого просинь,
Ліс і сад у вогні.
Носить, листя останнє носить.
Вітер тумани косить.
Річка у напівсні.
Просить, все пам’ятати просить.
Ключ журавлиний голосить
І розтає в вишині.
Осінь, ти чарівниця, осінь!
Ти сивиною в коси
Тихо лягла мені.
Досить, нам сумувати досить.
Ти обійми мене, осінь,
Міцно, як на весні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812563
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2018
автор: Олена Бокійчук