Всі тіні забуті, що літом блукали,
зараз із листям в танку закружляли,
бо осінь прийшла до нас з тих країв,
де час її правління зрадливо злетів.
Не дали любові, їй проміння не дали,
з усім, що лишилось, самотню прогнали.
Розлючена, сумна й тривожна,
та сильна, як завжди, інакше неможна!
Одна йшла до нас пустими стежками,
без тепла і сонця…З дощем і вітрами.
Спустошена осінь, розбита і зла,
лиш холод на спині до нас принесла.
Не так планувала народ привітати,
та не дали жовтокрилій самій час обрати.
І, вкотре, зігнавши красуню з престолу,
як маля непотрібне жбурнули додолу.
Та встала і гордо погляд підняла,
« Це вже востаннє!» – лиш тихо сказала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2018
автор: Таня Куриба