А як же, скажи, не тонути, якщо в тобі?
І як не зважати на знаки і послання?
Любов це не ліки, що виписані в журбі,
любов це прозріння і спалення від знання.
Я йтиму дорогами де сутеніє тьма,
де меркне кришталь і ховатиметься в саван,
Любов - ніжна нитка, протягнута між двома,
це птах, що безтямно кидається в океан
Імперії гинуть, за вогнищем йде зола,
могили й руїни лишаються від країн,
а справжня любов, невмируща, немов трава,
для декого м'ята, для когось, нажаль, полин.
Дмитро Славич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2018
автор: Попіл