Яка грана видалась днина,
Яка зачарована мить…
В долині широкій калина.
У листі пожовклім горить.
Край ставу верба нахилилась,
Вдивляється в воду, дріма.
Берізка чомусь зажурилась,
Листки іі вітер займа.
Трава ще кругом зеленіє.
Купаючись в ранній росі.
Ставок, ніби небо синіє,
Радіючи дивній красі.
А лебеді он, білосніжні.
Хлюпочуть, неначе в раю.
Красу таку чисті і ніжну,
Зустрінеш лиш у ріднім краю.
02.11.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812363
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.11.2018
автор: Валентина Рубан