Тече вода.
В відерці вже по вінця
Прозорих крапель чистої краси.
Вода шепоче, шелестить про вічне,
Дзвенить, співа на різні голоси
Така проста, така з дитинства звична
Слухняна і пластична течія,
І дивовижна!
Все живе, практично
збудоване з води,
І ти, і я!
Вода - граніт, коли морозом скута,
І що? То смерть для крапельки води?
Немає смерті.
Не було й не буде,
Душа води воскресне, як завжди,
Знов потечуть струмки живі до річки,
Легенький пар злетить у небеса,
Впаде краплинка Божої водички
Росою з ока квітки, як сльоза.
Вода це кров Землі.
В земних глибинах
Пульсує животворна рідина.
Події, закарбовані в хвилинах,
Несе у хвилях пам’яті вона.
Колись душа, відчувши смерті подих,
Полине в інші виміри, світи,
Моє життя постане перед Богом
Збережене у пам ’яті води.
Тече вода...
Така проста.
Вода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812315
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.11.2018
автор: Людмила Григорівна