Хоч зранку день сльотавий і похмурий,
але за хмарами все рівно світить сонце.
Нехай його проміння ми й не бачим,
та все одно воно тепло дарує нам.
Хай непогода злиться і лютує,
дощами заливає все на світі
ще й непроглядний морок сіє всюди
і навіває невимовний страх…
Та не дістати тепле їй світило,
не стерти його посмішку привітну –
як і надію в серці, що кохає,
негоді все ж нізащо не згаси́ть!
02.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812260
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.11.2018
автор: Олександр Мачула