Наше кохання, неначе повітря,
Його не бачиш, але відчуваєш.
Байдуже те, як нам сяє світло.
Байдуже, бо нас ніщо не тримає.
Кожен день – наша маленька вічність,
Кожна ніч – нескінченне благо.
Як думаєш, доживемо до січня?
Як думаєш, ще станцюємо танго?
Зовсім скоро настане літо,
І єдине, чого я прошу:
Не конче, щоб півстоліття,
Але будь якомога довше.
Затримайся поряд на трішки,
На скільки вистачить сили -
Конче потрібні твої усмішки,
Аби інше мене не гнітило.
І коли б не зчорніла палітра,
Як скажеш – житиму далі,
Бо наше кохання, наче повітря,
Його не бачиш, але відчуваєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2018
автор: DariaB