А вітер змін мене не запитав,
Без стукіту вірвався в мою долю.
Картину фарбами мені намалював.
Та й побіг гуляти собі в полі...
Моя ж душа тепер не знає спокою.
Чи зараз так як треба я живу,
Чи тою я іду тепер дорогою?
Не сон я бачу... все це на яву.
Думки снують як павутиння восени -
Чи ж вірний вибрала я шлях...
Чи те зерно, що словом сіється
Колись проростать буде на полях...
01.11.2018рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812229
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.11.2018
автор: Zoja