я досі зберігаю
у старій шухляді
твої листи
час покрив їх жовтими плямами
твердим відчуттям крилатості
самотністю осені
й небайдужістю наших зірок
які ти щовечора ловив у пазуху
й приносив на наші побачення
а я
нанизувала їх на соломинку
й ховала від чужих очей
щоб не тьмяніло світло
я досі зберігаю
у старій шухляді ноти твого голосу
він наче хвиля морського шторму
збиває мене з ніг
такий солоний і теплий
огортає за плечі світ
лікує рани й спиняє течії
відбуваючись світанком у моїй пам'яті
а потім перетворюється
в зелений спокій що пахне ромашковим літом
насправді час нікудишній лікар
бо не вміє себе зупинити
я досі зберігаю у старій шухляді
твої вірші із газетних шпальт
вони вічно юні
задивлені в небо
закохані в сад де росте наша вишня
дивно
та стара шухляда ті обереги
заколихує завше тишею
присутністю дому і минулістю зим
їм там безпечно
хоч і поряд
інший голос
листи
і
нові
вірші
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2018
автор: Нова Планета