Гасити вулкан водою - невдячна справа,
Законами фізики нехтувати не можна.
Бо лава тече, як вода, на неміряний слой пуцолану
Острів помре. От на що все це насправді схоже.
Заливши водою жерло, отримаєш вибух,
Під хмарою попелу згинуть коні і вівці.
Якщо уже чесно, то власне вулкан не винен,
Що в череві в нього біснується вбивця грізний.
В безмісячну ніч фейєрверком злетить каміння,
І вижити тут - то є тільки питання фарту.
Помреш лиш тоді, якщо в тебе є коріння,
Тому й передчасно тремтіти, мабуть, не варто.
Коли запанує день і вулкан затихне,
Пригнічено видихне й буде думати сонно
Прокинуться примули. Як прокидались до лиха
Й цвістимуть на підвіконні в нашому домі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2018
автор: Кот Єльпітіфор