Прийшла... раптово (доки йшла – подерли,
пожужмили – та не пробита бронь!)
від Батька і натхненника Бандери
важкенька, чималенька бандероль.
Крізь шал десятиріч, крізь перепони,
крізь терни кдб і фсб,
крізь хрип Карпат і крики териконів
прийшла, аби удзрів у ній себе.
Прийшла. З очей зняла густий серпанок.
Прийшла. Мов код від скриньки, мов пароль.
Чи до снаги мені твоя, Степане,
невдячна, але вкрай значуща роль?
Коли розподіляє банда ролі
(в серцях не дух Бандери – дерибан!),
саменький час – розкрити бандеролі.
В цей ратний, славний час – не до ридань!
І хоч гучніші кпини бандерлогів
й дедалі рідший, слабший клич бандур,
повідає із губ – губам, де логін
затятий, невгамовний трубадур!
І в мить, коли бракує лиш іскринки,
попре чимдуж назовні все, що в них.
Посунуть з бандеролі, мов зі скриньки,
пісні, набої, коні і човни.
«Прикурюй» ґніт від ґнота, гренадере!
Що гірше, ніж звести намарне роль?
З автографом «бійцеві від Бандери!»
намацую під серцем бандероль.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812089
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.10.2018
автор: Олександр Обрій