Бранка твоєї любові, бранка.
І у ночі, і зранку.
Серце бажає лише твого порятунку,
ізмерагдом очей сяє зернятко любові,
на зеленому життєвому полі.
Стану ковалем свого буття.
Бажання миті щастя спокою не дають,
не згасає хмільних чарів Долі путь.
Наче зближаються наші лиця,
почуваю себе ніби в небезпеці.
Пломінь всепалящий пронизує Душу,
опанувати себе мушу.
Прожену навіки розлуки,
запалю свою зірку у небі,
де мрії живуть мої.
Фатум суворий не чувайся,
ніколи не повертайся.
Оціни серця красу,
Душі чистоту .
І у новій порі щасливій,
співай мені пісень чарівних.
Стрімким ручаєм нехай бринить
нестримна жагуча кров,
рятує від життєвих оков.
Ти моє серце не тримай у полоні.
Душа моя мене біллю ув'язнила,
прошу її віддай мою силу.
Відчуваю - Дух мій не погас,
хоча у вухах звучить її глас,
рятуй свою любов,
поки ще є час.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2018
автор: Svitlana_Belyakova