Не кидаймо, на вітер колючих слів пустих!,
щоб не поранити ,як з похмілля чужу думку...
виправдання, на помилки тільки у молодих,
у зрілих літах, думай, не зводь все до рахунку.
Я чую ,голос у Всевишнього Бога Отця!
я бачу, небесне світло у захмареннім дні,
я журавлине перо - у Небесного Царя,
місія , донести слово до людей на землі.
Увійди, у мій храм душі і послухай слово,
а не хочеш , пройди біля мене стороною...
тож відрізни добірну зернину від полови,
і вітром, жита не топчи, не міси ногою.
У кожного своя доленька і шлях широкий,
випробування, були у апостолів у житті,
і не плюй, у пречисте в океан синьоокий,
не суди, чуже... і не сип, сіль на рану душі.
Якщо ти мудрець, із мудреців і Божа рука...
зваж, на терезах - страждання,біль горе,і біду ,
не вдягайсь, у вовчу шкіру і маску без лиця,,
будь людиною,- шануй і цінуй душу живу.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811981
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.10.2018
автор: Чайківчанка