А я із вітром нині розмовляла:
Збентежений, розгублено моргав,
Під ручку з ним по вулицях гуляла,
Під парасолькою теплом мене обняв.
Нам хлюпав дощ, зашпортано всміхався,
Під ноги падав, лестився, як міг,
Із ранком нашим, хмурившись, кохався
І забувався, про можливий його гріх.
Щось говорив, у чімсь нам зізнавався
І ревнував чужі й мої вітри,
В долонях просині для мене маскувався,
Бо лиш зі мною в осінь хтів іти.
(С) Леся Утриско
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811901
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2018
автор: Леся Утриско