Золотий багряний листопад
Навіває смуток й сподівання,
Срібним плином павутинка рання
Стрілки часу відвела назад,
Засвітила пам'яті свічу,
Оживила втрачені надії,
З ними ти ввійшов у мої мрії -
Знов в минуле думкою лечу...
А навкруг довкілля золоте,
Та несправжнє золото, примарне,
Осінь стелить в небі сірі хмари,
І холодним віялом мете.
Вимітає зерна гіркоти,
Мостить в світле майбуття дороги,
Білим снігом заміта тривоги,
Запорошує твої сліди.
І я вірю, що весна прийде',
Стрілок часу виправить орбіту,
І в душі весняній - першоцвітом
Пролісок надії зацвіте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2018
автор: Людмила Григорівна