Моя душа — то маленька дитина
і звісно жіночого роду…
Побита життям, депресивна,
ховає під ранами вроду…
Виткана з болю і нервів,
вибиті зуби і мрії,
але все одно вродлива —
одежі у неї не сірі…
Холодна до душ холодних,
гаряча вона до гарячих…
На тілі тату і пірсинг,
сміється від того, що плаче…
Тягне вона на собі
хворе і змучене тіло…
Маленька дитина-душа
шукає жадану силу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811702
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.10.2018
автор: Miha_Poetry