Часом щастя криється у дуже простих речах,
Як сонця промінь крізь жовте осіннє листя,
Вода у долонях джерельна, прозора, чиста,
Коли розуміють без слів тебе, по очах.
Як вранішня кава та веселий пташиний спів,
Легкий вітерець, що грає твоїм волоссям,
На квітах роса і безкрайого неба просінь,
І щось вкрай важливе, прочитане між рядків.
Як обійми, в яких непомітно спливає час,
Як несподівані зустрічі давніх друзів.
А іноді, щастя позбутися тих ілюзій,
Що тягнуть на дно, позбавляючи шансу нас.
Це як запах дощу, що п'янить тебе через край,
Можливість нарешті не відчувати болю,
Все знайоме й просте, що вже повсякчас з тобою.
Коли опускаються руки, про це згадай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811497
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.10.2018
автор: Марина Панфьорова