Сюди тень, туди тень,
Все коротшим стає день…
Так буває восени,
І так буде в дні зими...
Ось і жовтень відступа,
Листопаду ключ вруча…
В листопаді ж голо в саді*,
Та ще й смутно у заграді**…
Листопад хоча й не лютий,
Та щипає, як не взутий…
Ще й зимі він без скорботи
Відчиня свої ворота…
А зима, то є зима,-
То весела, то німа…
Як немає кожуха,
То померзнуть не лиш вуха,
А ще важча зима,
Як чобіт в кого нема…
А для того, хто ледачий,
Тому й їсти нема що…
То ж допоки ще осінь,
Потрудитись треба вдосталь,
Бо ж зима літо з’їдає,
Хоч від нього і тікає…
Вона й осінь не минає,-
Всі запаси забирає…
Я не буду всіх лякати,
А поради лиш давати:
Отож, що бува, те й мина,
Про це кожен давно зна:
Мине осінь і зима,
І біда уся злиня…
Стане більшим тоді день,
І мине тоді і тень…
Прийде красна весна,
А вона ж не тісна,
Додає всьому краси
І сріблястої роси…
За весною прийде літо,
Буде все і всі радіти,
Літо-літо розмаїте,
В ньому тепло й диво-квіти,
Прилетить воно на крилах,
Ще й додасть всім людям сили…
Та до літа ще далеко,
І чекать його нелегко…
То, отож не зівайте,-
Все на зиму припасайте,
Бо зима не запита,-
І за будні, й за свята…
Хоч у ній і гарні свята,
Та не можна забувати,
Що зима усе з’їда,
Й жить не можна без труда…
Сюди тень, туди тень,
І за днем, знов буде день,
Після ночі, звісно, й ранку,
А як зробиш ще й зарядку,
Й всі роботи по порядку,
Не злякаєшся багнюки,
Як проворні в тебе руки,
І не буде тоді й скуки…
На порозі листопад,
А зимі він рідний брат,
І у ньому бува всяк,
Менше свят, а більше буднів…
Більше їх буде у грудні…
Все спішить, усе мина:
Весна, літо, осінь, зима…
Це щорічна круговерть,
І життя в ній є, і смерть…
Та не будем сумувати,
Листопад йдем зустрічати…
*в саду
** огорожа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811479
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.10.2018
автор: геометрія