За що тебе винити, люде?
За що тобі нести прокльони?
Ти добрим був, єси і будеш,
Молися Богу й бий поклони…
Тебе винили й розпинали,
Доводили тебе до скрути…
В Сибір, немов скотину, гнали,
Ти знав царя і горді Крути.
Пишаюсь я тобою, люде,
Ти не за те, народе, бився…
Повір, такого більш не буде,
Бо не для того народився.
Ні, ти не винен, мій народе,
Що з двох – три гетьмани бувало.
Та українського ми роду,
В чоло нас доля цілувала.
Що ми розкидані по світу,
Що горя в нас по самі вінця.
Проте ми знаємо молитву
І носим ім’я українця.
Пишаюсь я тобою, люде,
Що маєш сад і білу хату.
Повір, ще в тебе щастя буде,
Коли не стане в тебе «брата»
За що тебе винити, люде?
За що тобі нести прокльони?
Ти добрим був, єси і будеш,
Молися Богу й бий поклони…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811394
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2018
автор: СЕЛЮК