Вже п’ятий рік над рідним краєм хмари.
Вже п’ятий рік горить – пала земля.
Стоять хати розбиті, мов примари.
Обвуглені від вибухів поля.
Вже п’ятий рік з війни жде мати сина,
Кровиночку чекає день і ніч.
Коли його позвала Україна –
На захист став з братами пліч-о-пліч.
Ніколи не забудемо Героїв,
Що зупинили нечисті орду,
Що не жаліли ні життя, ні крові,
Що не впустили в отчий дім біду.
Нас не поставить ворог на коліна!
Лиш перед Богом схилимося ми.
Й здобуде волю ненька Україна!
І знов заквітнуть навкруги лани!
25.10.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811363
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 26.10.2018
автор: Валерій