Російска церква на весь світ істерично волає:
"Українська церква відокремлюватись яке право має?"
Ті хто мають людей причащати та до Бога вести,
Захотіли темні, сатаниньські справи, плести.
Виглядає московська попня гарно, червонопика та пузата,
А в духовному світі ну ще зовсім як рожеві немовлята.
Замість того щоб людей на добро та злагоду надихати,
Сіють розбрат між українцями московські попи пихаті.
Віруючий народ України завжди хотів церкву свою,
Але це віками неподобалося "старшому брату"-москалю.
Не хоче Україна жити під пятою московського супостата,
Не бажає більше пануванна в Україні, "старшого брата".
Але - ні! Не можна. Кремлівські попи забороняють,
Війнами, кровопролиттям та вбивствами пугають.
Ніби ми українці не однієї віри, всі христіяни,
Чи ми колись, на когось йшли війною, як москалі-бусурмани?
Не можна нам вірувати по-українські в Господа Христа?
Що Україна це колонія Московії, і віра наша не та?
До чого ж ви дійшли лиходії, в рясах з позолоти,
Жируєте, на людській вірі, зі свого продажного болота.
Навіщо сієте ворожнечу, людей натравлюєте, як псів,
Хіба це вам робити Господь Іісус заповів?
Чи це не такі як ви продавали Господа на розпяття?
Чи прокинеться ваша совість? Чи буде каяття?
Суддя ваш - Господь Бог, не нам вас судити,
Поки не пізно схаменитесь, дайте Україні вільно жити!
На все Божа воля, і буде в нас церква єдина, православна,
Підтвердженням тому історія України-Русі, прадавня.
Україна, наша держава, а не московська колонія,
Не буде на нашій українській землі, російської гегемонії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2018
автор: Ведмідь