Дорослий вже, давно вже не дитина
Мій рідний, найдорожчий на землі,
Колись давно я мріяла про сина,
Почуло небо, я дала життя тобі,
Не віриться, дивлюсь дитячі фото
На них такий маленький і смішний,
Ось тут ступаєш свої перші кроки,
А тут такий серйозний, рідний мій,
Я пам’ятаю, як тоді молилась,
Коли хворів і сили не було
Тебе малого на руках носила
І досі дякую, що небо вберегло,
І колискові, що тоді співала,
З тобою синку лишаться навік
Роки пройшли, вже сивою я стала,
Ти виріс і відкрив для себе світ,
За руку вже ведеш свою дитину
І це є твій найбільший в світі скарб?
А я пишаюся тобою сину,
Тримаючи онука на руках!
©Марія Скочиліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811337
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.10.2018
автор: Марія Скочиліс