Дерева, як злидні, --аж світяться ребрами,
Спочивають вкляклі їхні спини і руки.
Застигла річка між плакучими вербами,
І ховає між хвиль берегів перегуки.
Долину вкриває світанок туманами,
Осока лебедіє, ламаючи піки.
А вись, як раніше, колише воланами,
Налітають вітри, мовби хижі шуліки.
Кривавить сонце і спливає загравою,
Соромливо промінь посилає до долу,
Земля ж зацвітає осінньою барвою
І окутує день неземним ореолом.
Печаль невгамовна плине даллю незмірною …
Чом цей голос тужний лине знову і знову?
Підкорююсь осені тону манірному,
Осягну я її ексцентричну обнову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811319
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.10.2018
автор: Valentyna_S