.
Я бачила, як плакала гора,
Холодні сльози капали на скелю сіру.
Отак завжди, коли надія догора,
Отак тоді, коли втрачаєш віру.
Я бачила, як слізоньки лились,
І прямували у гірський потік.
Мабуть тому, що мрії не збулись,
Мо, що в любові тій короткий вік?
Стоїть гора, змарніла і сумна
Потік біжить – іі не помічає.
Така вона, мабуть любов земна.
Від сумнівів, свою красу втрачає.
23.10.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2018
автор: Валентина Рубан