Вдивляюся у осінь,-
в її диво - красу...
Навкруг чарівна просинь,-
стоїть, як на посту...
В зелено - жовтих фарбах,-
гаї, ліси й сади...
Із пензлем розводящим,
прийшла осінь сюди...
Малює і фарбує,
хоча й немає рук...
від неї, вона знає,
залежить виднокруг...
У ній нині зібралась,-
краса квітів і віт,
дітей веселий галас,
і навіть цілий світ...
Вона кругом встигає,
нічого не мине...
І своїм диво - пензлем,-
посріблила мене...
Зникає вся напруга,
душа моя співа,
і все на виднокрузі
сміливо оживля...
І листя на деревах
і на кущах ще є...
Тополі у шеренгах
показують своє...
Лиш верби нахилились
низенько до води,
напевне вже злякались,-
зима іде сюди...
Вдивляюся у осінь,
кожен момент ловлю...
Я час спинити хочу,
бо ж осінь я люблю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2018
автор: геометрія