[i]Мій незнайомцю,
***
Засинаючи, я завжди уявляю твої обійми й теплий рідний подих ззаду, який відчуватиму біля своєї шиї. Подумки посміхаюсь й провалююсь в це безмежне відчуття безпеки. Ніби ось мій принц прийшов за мною, забрав від страшного дракона, який зветься Самотністю і гордо йде, тримаючи свою маленьку принцесу в руках, боячись її втратити.
Коли ти мене зустрінеш, я вже нікуди не піду. Навіть, якщо мені стукне 30 (страшна цифра для мене). Буду хвостиком ходити за тобою, вночі буду обіймати своїми холодними ніжками, щосекунди буду тримати за руку, аби пересвідчитися, що ти зі мною, годуватиму тебе пиріжками з вишнею (навчусь скоро їх пекти), і проводитиму спільні вечори з тобою. Ти читатимеш газету, а я черговий роман. Так буду скалкою, але що поробиш, сам же мене врятував.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2018
автор: дівчина з третього поверху