[i]Вишита сорочка – це щось святе, духовне, сокровенне.
У вишиванках наші древні пращури різними кольорами та
візерунками волею мудрого Грааля зашифровували добру
долю - щастя, радість, любов, багатство. Матері вишивали
сорочки дітям, аби їх майбутнє було світлим та радісним.
А кожна з дівчат мала вишити сорочку своєму нареченому,
щоб подружнє життя видалось щасливим та безтурботним...
Але... Про все інше - нижче...
[youtube]https://youtu.be/yewhS0v0KxA[/youtube]
[b][color="#087080"]Родину здавна вабили прикраси…
І одягались чепко – як годиться,
Та не гнівили й спраглого Пегаса:
Давали з рук джерельної водиці….
І так було від ро́див і до згину –
Буття своє барвисто гаптували…
Бо вишивка – це роду берегиня
Й рунічна мова мудрого Грааля.
А зараз що?.. Державні кар’єристи
Квітчають барвами сумління й лиця…
Поети ж куплені й семі-лінгвісти
За гріш розписують діла їх ниці!
І множаться в країні «вишиванці»,
А ще хутчіш – «артисти-гопаківці»…
Й кують свавільно душ залізні ланці,
Каляючи* свобідних бандерівців…
І наряджають розум "в шаровари",
А тіло – "у гаптовані жупани",
Маскуючи нечувані кошмари,
Що творять "при дворі" пани і пані.
То ж схороніть як символ одежину.
Примі́ряйте в свята і натщесерце…
І слів святих не кидайте у спину –
Нехай блукар знайде своє озерце!
Бо десь у надрах копиться фасола…**
Чи нам не схоронити «вишиванців»
Нащадкам нашим… у консервній банці,
Як оселедців
пряного
посолу?![/b]
[/color]
23.10.2018
_________
*Каляти - ганити.
**Фасола - журба.
[b]Примітка. [/b]В цьому вірші автор ризикнув
подати слово "вишиванці" у називному відмінку
множини, а не в давальному однини, що надало
йому нового значення. Такий неологізм, на думку
автора, цілком слушний, з огляду на злободенність
теми "вишиватності" та "шароварщини"[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811049
Рубрика: Сатира
дата надходження 23.10.2018
автор: Олекса Удайко