Змиває дощ останні фарби літа,
Змиває осені палітру вогняну,
Дерева чорні, вІдтінки всі змиті,
Ще осінь, а чекають вже весну.
Співає дощ, вистукує ритмічно
Прощальний марш, хоча хотілось вальс.
У гіллі вітер завива панічно,
Сідає осінь у останній диліжанс.
Ще мить… прийде зима й розсипле радість,
Накриє білим липи, ясени.
У святі призабудем нашу слабість –
Прощатися із літом восени.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2018
автор: Волинянка