Живеш у рамках?
І боїшся світу?
Говориш те,що б
не хотілося тобі...
Живеш,і ходиш,
мов на задніх лапках,
для всіх тих дурнів,
виродків,скотів...
Чи ти живеш?
Скажи ти свою думку?
Чи не набридло бачити
брехню?
Чи можеш ти коритися
тій банді,що вже закопує
у землю все твоє життя ?
Прокинься , друже,
час біжить невпинно...
Ще зараз тобі двадцять,
потім тридцять п'ять !
Так,ТИ,поглянь,
на що перетворився?
Нікчемно ходиш,щось читаєш,
пишеш, спиш..
Немов той робот,з виглядом
самотнім,існуєш в світі кожен,
кожен день.
Будь ласка,ти,нарешті пробудися.
Будь схожим на людину,
не істоту...
Зруйнуй ти грати,що тебе скували..
Почни радіти,йти,
боротись,ЖИТИ.
Відкрий вже очі,досить лиш
ходити..
Скажи думки свої,
а не із книжки...
Почни ти жити..
Просто почни Жити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810917
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 22.10.2018
автор: Лілія Левицька