Любов підносить, бадьорить,
від неї виростають крила!
Та інколи буває мить,
що опадуть тугі вітрила
і парус на щоглі висить…
Судно́ захватить мертвий бриз
в полон поміж морської гладі,
посе́ред бірюзових риз…
Лиш білим чайкам буде в радість
той несподіваний сюрприз.
Але ж не вічно кораблю
так дрейфувати серед моря
і парусам своє „люблю“
промовить легіт. На просторі
він скине якірну петлю.
Настане ще жадана мить –
наповнить вітер враз вітрила.
Любов хвилює, бадьорить,
від неї виростають крила…
Вона підносить у блакить!
22.10.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2018
автор: Олександр Мачула