А в ревності є кольори чорно-червоні,
Б оїмось втратити ми Его, силу, владу,
В усі віки світло любові,
Г убила щастя заздрість клята.
Д овір'я й вірності свідомість,
Е нергія у ревнощів бездушна,
Є пристрасть і страждання безумовне,
Ж иве в душі у рану перетворить.
З акон Кохання заперечення не терпить:
І почуття, що вишнями вже відцвіли...
Ї х цвіт опав давно...
Й од ревнощів, що роз'ятрить лиш рани:
К ого не любимо, не воскресить любові,
Л ише від ревнощів лихих припадок,
М авр сильний був й кохану погубив,
Н е відаючи, що нічим не завинила,
О телло Дездемону задушив.
П росту хустину їй підкинув Яго,
Р евнивець у пояснення не вірив,
С ам він рукою, що меча тримати звикла,
Т аке створіння він невинне погубив.
У ревнощів кривавих і сліпих,
Ф інал такого божевільного кохання,
Х имера і нестримне є бажання,
Ц ейтнот у пристрасті такий.
Ч орніше чорного думки ревнивців,
Ш абаш іде у бідній голові,
Щ об їх коханих вірних пожаліти,
Ю дам поменше вірить треба у житті,
Я кщо кохання хочем зберегти.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793466
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810848
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 21.10.2018
автор: М.С.