Вишиваю я... в'ється ниточка
золотиста - сонця цвіт.
Синя стелиться, ніби стрічечка,
в ясних барвах грає світ.
Гріють серденько мальви мамині,
явори, що за селом.
І витьохкує соловеєчко
в наших вишнях під вікном.
Вишиваю я жито в полечку
і пшеницю золоту.
Бо щасливу ми маєм долечку,
вся земля наша в цвіту.
Гріють серденько мальви мамині,
явори, що за селом.
І витьохкує соловеєчко
в наших вишнях під вікном.
Хай ясніє край вишиванками...
із води всім та з роси!
Бо за щастя жить в краю рідному
серед Божої краси.
Гріють серденько мальви мамині,
явори, що за селом.
І витьохкує соловеєчко
в наших вишнях під вікном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2018
автор: Надія Башинська