автобуси рвуть тротуари
страшенний скрегіт землі
біжи по пустому бульвару
злітаючи в дикі вітри...
прогнивше ридаюче листя
нещадно метуть двірники
задарма. не вимісти сталі з
застрягшої кістки-душі.
віддай себе як копійку
бездумно. безжально. за просто так.
знесилено падай у листя й
не думай там що да як.
дивись. до синіння. у небо,
подряпане крилами птиць
допоки грачі і ворони
прорвуться із самих зіниць.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810751
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 20.10.2018
автор: liz