Сиплеться під ноги - листя жовті зграї,
Кружляючи, тихо шелестить.
У вербі похилій жовтень пісню грає,
І її уже не зупинить.
Лебеді стурбовано у ставку хлюпочуть,
Ловлять зорі, що упали вниз.
Ще на сині хвилі надивитись хочуть.
Але ж відчувають холод вблизь.
Зажурились ніжні, пізні хризантеми,
Пломеніють ще й чарують зір.
Чом підкралась осінь і дивиться - де ми?
Чи на щастя? Чи на поговір…
20.10.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2018
автор: Валентина Рубан