Багряне листя падає, кружляє,
І на землі його вже вітер все горта...
Немов він книгу Осені читає,
Цікаву повість, як усе наше життя...
Кожен листок - мов ціла сповідь дивна,
Про всі вже прожиті раніше ними дні...
Про почуття, і про любов наївну,
Про віру, про надію та про сни ясні…
Читає, перелистує все знову,
Не може вітер відірватись, пропустить,
Бодай одну, найменшу листя сповідь,
Запам`ятати хоче все, що їм болить...
Читає вітер далі - й уявляє
В своїх думках усі весняні, теплі дні,
Коли це листя зеленню буяло,
Коли так дзвінко їм співали солов`ї...
Коли вже далі - літні дні настали,
Коли, здавалося, нема їх щастю меж...
Читає вітер листя - далі й далі,
Потроху осягає їх думок безмеж…
Анатолій Розумний
20.10.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810719
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.10.2018
автор: Анатолій Розумний