Ти стоїш окрай відчинених дверей
І шукаєш привід залишитись…
Серце б’ється, аж вискакує з грудей, –
Як підеш, ми можем розлучитись…
Рветься із душі: «Не залишай мене! –
Погляд повний муки і печалі, –
Непорозуміння скоро промине!» –
Та обоє стоїмо в мовчанні…
Наші голови поникли від жалю…
Хочу я, аби ти залишився…
Як наважитись сказати, що люблю?
Ще не пізно, зрозумій сам швидше!
Я не вірю у раптовий цей розрив, –
Серце одиноке, наче острів,
Відчай непроглядним смутком душу вкрив,
І без тебе став безлюдним простір.
– Залишися, я не хочу, щоб ти йшов, –
Серце в самоті не раде світу,
Швидко без любові охолоне кров,
Хоч воно і вільне, наче вітер…
06.10.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810658
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2018
автор: Martsin Slavo