Мов парашути-ниточки в повітрі,
Пливуть над нами й плесом озерця,
Та ось мережка бабиного літа
Торкнулася до донечки лиця.
Мала побігла, щоб одну піймати, –
Зустрівся їй мурашник на путі,
Коли ж я доню стала підіймати,
Той парашутик далі полетів.
А там, на вітах голих, без листочків,
Мережки срібні водять хоровод,
Намиста білого висять кругом разочки –
Їх осінь ткала із небесних вод.
11.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810613
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.10.2018
автор: Ганна Верес