О Скажи, мені, небо- котра година?,
''ще не зима ,осінь -без п'яти хвилинì'',
сонце, сміється... то плаче, як дитина,
вдягає плащ, шалик, взуття з макасин.
Верес, дзвіночком кличе дітей у школу,
господарює до пізньої зорі,
втомлений день, іде на захід... додолу,
і у вирій відлітають журавлі.
Короткий день і темна чорноока ніч,
В тумані ранки і довгі вечори...
я із мінорною музою віч -на- віч,
дає тепло з небесної висоти.
Стоять, зажурені верби над водою,
вітер розплітає коси золоті...
біжить, ріка -життя хвилею стрімкою,
і час ,несе удаль літа молоді .
І вітру ,шальному не здається осінь...
тріпоче лист у сонячнім багрянцю,
яка краса, зупинися мить -ще трохи?
у блакитті, візьму неба румянцю.
Сонце випромінює яскраве тепло
зігріва жовтень у долонях своїх
і ловлю, кожен день на пташине перо,
A листопад, квітне у мріях моїх.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810528
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.10.2018
автор: Чайківчанка