***

Він  не  розумів,  навіщо  йому  ця  тюрма,
Спалені  сірники  і  попіл,  що  летить  в  обличчя  -  навіщо?
Думки,  складені  у  слова  в  сірій  пітьмі
Обміркованого  кладовища  -  навіщо?
Тихі  звуки  ненародженої  любові,
Крики,  що  злітали  у  небо  сміттям,  лахміттям.
Навіщо  ці  зірки,  розчулені  каяттям
Та  зубожілі  крихти  чужого  життя  -  навіщо?
Навіщо  цей  шепіт  зморених  людських  сердець,
Ця  гра  у  відвертість,  коли  сам  собі  не  віриш  -  навіщо?
Крик  немовляти,  перший  подих  страждань,  нанівець
Зведений  ніжною  маминою  усмішкою,  а  далі  ця  вічність  -  навіщо?

Так  починається  і  закінчується  життя.
Скільки  разів  ти  вдихнеш,  залежить  від  тебе  тільки.
І  кожен  роздум  "навіщо?"  закінчиться  каяттям,
Бо  кожна  відповідь  скоротить  кількість  вдихів...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810478
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2018
автор: A.boyko