У розпалі Бабине літо,
Останнім теплом нас ще гріє.
Дерева одні вже без листя,
А інші, немов, золотіють.
Хотілось би все залишити,
Всі справи на потім відкласти.
Й майнути, хоча б днів на кілька,
У вічнозелені Карпати.
Пожити б на лоні природи,
Про роки студентські згадати,
Коли при найпершій нагоді,
У гори, гуртом, ми втікали.
Побачить, як Сонечко сходить,
(У горах не як на рівнині).
Вершини давно освітились,
І темна ще нічка долині.
Прозоре і чисте повітря,
Вдихнеш і аж дух запирає,
Коли ти стоїш на вершині,
Й милуєшся Батьківським Краєм...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2018
автор: М.С.