Не прагну я кращої долі,
Єдине хотів би змінити,
Щоб інше засіяв я поле,
Яке мені мало вродити.
Щоб взявши під руку кохану
В неділю ішли до собору.
Дзвеніли церкви із туману,
У будь яку пору казкову.
Щоб міг цілувати їй руки,
Вуста в поцілунках пашіли.
Родилися діти і внуки,
А ми цьому щастю раділи.
Щоб все в нас було, як належить,
В садку солов’ї не змовкали.
Життя розорало всі межі,
Щоб поле удвох засівали.
А потім вдягли вишиванки
У час коли серцем відчули.
Разом, помолилися Богу,
Лягли і навіки заснули.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2018
автор: СЕЛЮК