Ой, ду-ду-ду-ду,
кониченька веду,
а коник іржав,
дитя звеселяв.
Хто тут каже: “Му-у”?
Корівку веду,
а вона тупоче,
доїтися хоче.
За нею йшла коза,
рогата молода,
ще була безрога,
“Ме” - сказала тобі.
Овечки приходили
і “Бе” - говорили,
заженем в кошару,
коли вечір і хмари.
Півник вилітав
на пліт і співав:
“Ку-ку-рі-ку-ку,”
щоб чули в кутку.
За півником – курочки,
сіресенькі квочки,
що “Ко-ко” - казали,
у траві гуляли.
Гуси йшли до річки,
де впадав потічок,
“Га-га-га” – звучали,
плавно чалапали.
Закахкали качечки
і по стежечці пішли,
зарохкали поросята,
стали з кучі вибігати.
Песики казали: “Гав,”
а в кішечки було: “Няв,”
ще і “Мур-р” - сказала,
кошенят вмивала.
Тільки кролики мовчать
і вушками ворушать,
зиркають із клітки,
щоб дали морквину.
Так тварини прозвучали,
потім їли й замовчали,
говорила лиш дитина
і усе нам повторила.
15.10.2018.
Картина із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810284
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 16.10.2018
автор: Светлана Борщ