А сосни теж плачуть,--мов люди!
Коли випікає пал груди,
І грози, як кулі,-- у тіло —
Терзалось щоразу, марніло.
А сосни теж плачуть, — мов люди,--
Як глицю рве шквал звідусюди.
Як люди, виносять образи.
В них сльози течуть раз за разом…
Розраяти може лиш вічність.
Вона їх безсмертям увінчить.
Бурштин-- сонцеграєм в каблучці
Й браслеті на пе́щеній ручці.
Хоч сосни плачуть, мов люди,
Та скарбом плачі їхні будуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810282
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2018
автор: Valentyna_S