Так часом чуємо: НЕ зможеш і НЕ вийде,
І так з дитинства і десь протягом життя.
Комусь слова ці просто як байдужий вислів,
А хтось зламає тим усе своє буття.
Стають критерії могутності, удачі.
В змаганні первенства шикуємо когось.
А доля й далі все підкидує задачі
І все здається щастя виграєш ось-ось.
Нема мірил у неба і нема у вітру.
Є цінність подиху і стукоту сердець.
І кожен має необмежену палітру,
Щоб не знецінити свій шлях враз нанівець.
Так часом чуємо: НЕ зможеш і НЕ вийде,
І так з дитинства і десь протягом життя.
Буває з словом тим вагання разом прийде,
А ти відчуй свій шлях й незламні почуття.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810234
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко