Панянка – Нічка
Зі мною Ніч прийшла погомоніти
При те, про се і про осінній дощ.
Просила думкою, хоча б зігріти
Її холодну, мокру, наче хлющ.
Розповіла мені про сонне царство…
І про тепло, яке всі бережуть,
І про людське , нечуване, нахабство,
І про печалі, смуту «там» і « тут».
І про людські жадоби, дикі звички,
Та що там - переслухать не дано…
І стало мені жаль панянку- Нічку -
Я з нею поділилася теплом.
ЗІРКА
Уже на схилі ночі зірка запалала
Я свое бажання загадала їй,
Я просила зірку, я її благала
Миру Україні, миру на Землі !
І нехай пощезнуть сьогодення муки,
І нечиста сила хай дотла згорить.
Тут зростати нашим дітям і онукам,
Тут цвісти колоссю, тут добро творить.
І карають нині за любовь до тебе,
НЕНЕ-УКРАЇНО, ти ж одна у нас...
Підіймаю руки імолюсь небу,
Тільки б вогник правди у серцях не згас. ..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2018
автор: Діна Бондар