Неначе той безкрилий птах
Я падаю кудись у прірву,
Охоплює лиш переляк,
Що розіб"юся об каміння.
Чи до добра, чи до біди
Оце таке мені наснилось?
А мою душу холодить
Видіння те нічне жахливе.
Та заспокоюю себе
І згадую, як у дитинстві:
-Ростеш, дитиночко, ростеш, -
Казала бабця на такі сни.
Куди ж рости?Уже літа
Прийшли із досвідом до мене,
Хіба, що творчо ще зростать
То не завадило б, напевне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810173
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський