Неначе талий сніг
Втекла ти ранньою весною,
Зупинить тебе не зміг
Та наосліп рушив за тобою.
В суцвітті сірих міст-примар,
В безодні тихих водоспадів,
Шукав тебе я поміж хмар,
Згубивши слід твій серед маскарадів.
Твій образ сповитий водою і сонцем,
Де ти ступала - троянди цвітуть.
Літній дощ став твоїм охоронцем,
Та веселка мені вказала тихесенько путь.
Холодним подихом гірських вершин
Мене зустріли там, на небі.
І серед тисяч зоряних стежин
Я й далі мандрував без тебе.
Ти по собі лишила зорі найясніші,
Та місяць заховав твої сліди.
І я, не витримавши ніші,
Униз спустився до води.
Розсипавсь твій голос дзвінкою росою,
І посмішки твоєї не бачу в воді.
Ти більше не станеш весною -
То де ж ти тоді?
15.10.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2018
автор: Анатоль Фомальгаут