Забуду свій переполох.
чого я варта я не знаю...
мені набрид цей моноглог,
і я тебе не запитаю...
я знаю що любов свою
як і було не подаруєш...
ти як осінні вечори
так холодно, а не зігрієш.
чому душа твоя бентежна
не чує більше моє слово?
та тільки мої перепонки
вже втраченні в німій розмові...
я...у загубленому світі...
де та любов мене здолала.
ти подаруй зів'ялі квіти
і я забуду що писала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2018
автор: Ірина Олійник