.Тобі, дорогий воїне...від нас...жіноцтва....всім, хто береже нас...З вдячністю вимовляю завжди твоє ім"я....Бережи тебе Господь!
***
Загоїти рани – так важко.... й несила
У серці нести погляд втрачених душ.
Не ми це створили, не ми –зголосились,
Не ми – заподіяли кляту війну!
Ти йшов ці роки...навпростець...перешкодам
Казав гучно: «Ні!» й рідну землю беріг.
Не вдячності ради, не для нагороди –
Інакше ти просто прожити б не зміг!
Голодний, роздягнений, босий...в зневірі
Такій, що зі стріхою й мізками враз
Заносило дах ...і ламалися крила
Лелеці твоєму від болю підчас .
Та йшов ти...криваві долаючи ріки,
Невзмозі...не знаючи, як доплисти
До берега рідного, тільки – каліки,
Жінки і малята ...попереду – ти.
Ти став мені батьком, і сином,..й коханим...
Ти крицею став ...поміж світлом і сном
Ти світло обрав. І ділився із нами
Цим скарбом душі і гірким полином.
І пайку свою ти ділив на всіх чесно,
Всміхався крізь морок.... у серці ж: «За що?!!!»
Кричали усі неземні перевесла!
Ти йдеш так і зараз... і ді́йдеш – будь що!
Будь що, Перемога зі снігом на скронях
Надійде і трішки додастся тепла!
...Долоню твою потримала в долонях...
Згрубілу і чесну.... й молитву дала...
14.10.18р.
#Тетяна_Прозорова
..
Молитва
Я молюся за тебе... я просто молюсь...
Я прошу, щоб зберіг тебе Боже Всевишній...
Я боюсь ,мій хороший..я просто боюсь
Твою душу тримаю... в долонях у грішних...
Я прошу, щоб від куль тебе ангел беріг
І щоб швидше здобув наш народ перемогу.
Щоб живим повернувсь ти на рідний поріг,
А коли- неважливо, чекатиму довго..
Бо без тебе , ти чуєш? Не квітнуть поля!
Не радіється і не живеться!
... І завмерла зі мною країна моя –
Всі чекаєм , коли повернешся.
2015
#Тетяна_Прозорова
[youtube]/www.youtube.com/watch?v=X5XCBPOdogk&t=16s[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2018
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)