Не люблю оте слово «якби». Чого розходився, Семене?
Не лінися. Хоч щось роби. Ти напився? Моя ти нене!…
Дрова рубай, Таки сядь сюди,
Трави збирай. Попий он води…
Не виростуть в роті гриби. І подальше лягай від мене…
Ой була в Лесі хата велика Як збирався кум у дорогу,
Не було тільки чоловіка. Він спіткнувся на праву ногу.
Появився чоловік, Не піду, каже, все!…
Зразу бійки і крик… Зять нехай принесе…
Лежить п’яний, не в’яже лика. Самогон продають за рогом.
* * * * *
Коли говориш ти слова Чого, скажіть, нам
Хай буде світла голова, так не йметься?
Слово випущене на волю Усе ж проходить…
Буває важке, аж до болю. і це минеться…
Ой як швидко час біжить, Які гарні і теплі слова!
Не повториш жодну мить. Від них йде кругом голова.
Прийде осінь бистрокрила На грам похолодало -
Позолотить і нам крила. Вже теплих слів не стало.
Теорію я шаную, Не від дорогого каміння
До неї прислухаюся. Золота голова і руки.
В житті практику люблю Це людини творіння
У практиці кохаюся. Працювати уміння.
* * * * *
Сваха свасі нарікала, що знову рахуба…
- Ваша Галя мому сину вирвала пів чуба!
- Не меліть дурниці!
Дам ще я по пиці!
Нічого він не уміє… не зятьок, а згуба!
Вечір. Йдемо з дачі. Нічого сказати…
Темно. Спотикаюсь. Наступаю на п’яти.
- Годі вже кректати…
- Перестань сопіти…
Приповземо в хату, будем відпочивати.
20.09.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809963
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 14.10.2018
автор: Веселенька Дачниця